Мамина мандрівка

У кожного в житті свої незабутні щасливі моменти. Нещодавно у мене був саме такий! Він тривав цілий тиждень! Адже на цей період приїжджала мама. Готувалися всією родиною: всі дружно хворіли 😞 Тому часу на подорожі і знайомство з околицями було зовсім мало. Та дещо ми все-таки встигли і про це буде моя історія.

Перший день був родинний – ми честно накрили стола і гостинно (сподіваюся) зустріли маму. Весь ручний багаж – то звісно ж подарунки дітворі і Емілю (і навіть трішки мені 💃). Чому акцентую увагу на їжі? Бо далі вже бабуся взялася за малишню… А як показали мої терези – то і за мене 😳

Наступного дня була перша прогулянка по місту. Почали ми з острова Тумського.


Мені дуже подобається Вроцлав, це дійсно затишне місто з безліччю маленьких приємних куточків. Один з таких – Бароковий сад.


Моя улюблена частина прогулянки – сісти у затишній кав’ярні та поспілкуватися так, наче нас не розділяли кілометри та безліч часу. Тобто просто діалог “ні про що і все одразу”. Столик біля вікна дає можливість обсервувати вечірнє життя Вроцлава. Оскільки це Старе Місто, то відчувається атмосфера релаксу, відпочинку і знань 📚 Адже Вроцлав – це місто студентів. Кафе розташоване у будинку, поруч з яким знаходиться 4 університети.

Далі ми рушили невеличкими вулицями до Площі Ринок з Ратушею, будинками, що є візитною карткою міста, знайшли там ялинку і насолоджувалися неспішною прогулянкою містом.

img_4910
І на кінець нашої прогулянки відвідали таке позитивне місце як Czupito (популярна шотарня у центрі міста). Гарне завершення гарної прогулянки. Наш вибір на сьогодні був Polish sunset 🍸 Дуже підняв настрій бармен: запитав ск у нас коштів (всі коктейлі в одну ціну) і, почувши відповідь 10, радісно виставив перед нами 10 склянок 🥃! І тут я зрозуміла, що здоров’я вже не те, ніжки від передчуття одразу почали труситися… Та я знайшла в собі сили натякнути бармену, що маємо ми 10 злотих і то буде 2 шоти, по одному на кожного!!! Трішки полегшало, коли 8 стопариків він прибрав 😂

Сьогодні ще мама познайомилася з місцевими мешканцями, котрих можна побачити в різних історичних місцях. До вашої уваги – гноми:


Багато фірм встановлює тематичних гномів біля своїх будівель. Перший, наприклад, знаходиться біля кав’ярні, наступний – поруч з аптекою.

Приємно співпали мамин приїзд і польске свято Dzien Babci I Dziadka (День Бабусі і Дідуся).


Завдяки мамі, ми з Емілем змогли виділити час і для себе: зробити вечірній променад по Вроцлавським пабам, а також відвідати сеанс високоінтелектуального кіно  Assassin’s Creed!

На вихідних ми таки реалізували частину планів і я повезла маму до … Дрездена! Мені дуже подобається це місто і, приїхавши ще раз, зрозуміла, що воно зараз найулюбленіше зі всіх побачених у Європі.

Чому Дрезден? Він відрізняється своєю архітектурою від інших міст, знаходиться на території Німеччини і розташований недалеко (3 години по місцевим трасам – це виключно насолода)). Тобто я хотіла, щоб приїхавши до Польші, мама спокійно з’їздила в ще одну країну ЄС без попередніх “танців” з візовим центром. Побачила як все влаштовано і працює.

Відносно дороги і самої траси. Відбулося саме таке знайомство з європейською культурою, як я і сподівалася.
Весь ліс відгороджений тином, вздовж всієї траси відбійники – як потрапити до лісу (наприклад за грибами), припаркуватися на трасі і сходити “до вітру”? По-перше, ліс відгороджений щоб тварини не вибігали на трасу. А ще є місточки через трасу, для оленів. Це маму вразило особливо 🦌  Далі. Вздовж траси є кармани для аваріної зупинки з спец аварійними телефонами. Знов-таки вздовж траси є спеціально відведені місця для відпочинку. Вони облаштовані чистими 😂 туалетами, столиками для того щоб поїсти, а інколи і дитячими майданчиками та душовими. Ці зони зустрічаються раз на 10-20 км траси. Таке враження, що Польща остаточно вирішила сподобатися якнайдужче мамі. І протягом всієї! абсолютно всієї траси ми зустрічали оленів і соколів (один мало не врізався в наше лобове скло). Олені були групами від 5 до 22 особин. Звісно ж, я мамі зізналася, що це ми вірішили її так вразити і домовилися з місцевою фауною 🦄 Поодинокіх оленів ми називали СПДшниками 👩🏻‍🎨 Перетин кордону просто ідеальний. Мені довелось мамі розповідати, що щойно минули знак Німеччина і вже їдемо по її території.

У Дрездені ми планували припаркуватися у ParkHouse, ось тут і почалася моя чергова боротьба с сучасними технологіями. Приїхали до невеличкої будівлі і я довго розглядала шлагбауми з боків. Споглядання не допомогло. Всередині виявилася кімнатка з платоматами, але нічого такого, щоб видало мені талончик на паркування. Звісно ж все на німецькій 😒 Ну що ж, квест досить чітко окреслився. Вийшла я і спіймала німку, яка дуже хотіла допомогти, але не знала що і як робити. Єдине, вона переклала напис на великих гаражних воротах у будинку “під’їдьте на відстань 30 см”. Чудова ідея! Під’їхали і двері відчинилися! Заїхали в середину і одразу побачили електронне табло. Чудовий червоний круг у середині і не менш чудова зелена стрілка світила ліворуч. А ліворуч знаходилися двері на вихід. То супер. Зачинили машину, пройшли у двері, а тут білетомат на парковку!!! Ура!!! Тільки нічого він нам не надрукував, як ми його не просили 🙏🏻  Двері щоб пройти до машини назад вже не відчиняються. Добре що відчинені загальні ворота. Я дуже швидко і енергічно оббігла всі двері і ворота, залізна в машину і виїхала звідти, подалі від цих усих експериментів. Припаркувалися ми поруч і почали думку гадати…  Раптом ми помітили пару, що заїхала і запаркувала авто. Ворота за ними зачинилися. Ну, я дочекалася доки вони вийдуть і почала вже їх допитуватися що і як. Пара була дуже мила і дійсно хотіли мені допомогти, але зовсім ну абсолютно зовсім не розмовляла англійською 🤦‍♀️ Добре, друга спроба. Цього разу мама з усим нашим майном зосталася на вулиці, а хто його знає що чекати від цих гаражів 👀 Під’їхала, відчинилися, заїхала, червоне коло, стрілка праворуч, а праворуч дверей-то немає 😳😳😳 Повільно, але до мене дійшло, що електронне табло – то помічник при паркуванні: зупинились, правіше, лівіше, вперед, STOP. Думаєте все? 💁🏼 Далі ми ще повинні були дістати талончик. Так як німці вважають, що дублювати англійською написи не варто, то вони вибрали чудовий варіант – малюночки. Ручні гальма? Вимкнули двигун? Дітей забрали??? 👩‍👧‍👦 Ось тут мені стало зовсім погано: а дітей-то поруч немає!!! Добре мама натякнула, що ми їх і не брали… Все! Квест пройдено! Талончик у нас, машина повільно зникає в недрах паркінгу, я танцюю танець переможця💪, здивований працівник паркінгу це все спостерігає.

Підходити до основної історичної частини Дрездена краще з іншого берега, через міст, щоб вся його велич відкривалась поступово. Ти наче запитуєш, чи можна познайомитися. 

Після Другої Світової війни Старе місто відбудовували майже 40 років (воно було зрівняне з землею). І зараз ми маємо можливість спостерігати всю його красу. Гуляли ми з мамою абсолютно не поспішаючи, насолоджуючись архітектурою і атмосферою цієї місцевості. 

Кафедральний собор, найвищий у Німеччині. Він повністю був зруйнований і коли відбудовувався, то були використані всі вцілілі елементи. Саме через різний вік будівельних матеріалів зараз собор виглядає різнокольоровим.

Привабливі двері з левом відкривають чудовий архітектурний ансамбль. Мені дуже подобається, коли внутрішнє подвір’я будинку накрите скляним дахом!

Здається, що вже обійшов все, та нові вулички надають нові можливості.

Палац Цвінгер – це величезний комплекс. На його території зараз розміщена велика кількість музеїв, галереї. В центрі є мальовниче місце для прогулянок з фонтанами і доріжками.

Католицька церква Хофкір неймовірна як з середини так і з зовні.

Таку прогулянку логічно закінчити вечерею у німецькому стилі 🍻 Ми знайшли ресторан одразу на центральній площі. Замовили класичні варіанти місцевої кухні і, поки ми чекали на страви, нам принесли чай і пиво. Офіціантка, та що й приймала замовлення, хотіла дати мені чай (як я і замовляла), глянула на мене, на маму і поставила мені келих пива. Що то було? 🤷🏼‍♀️

Трамвайчик у середині приміщення? Чому б і ні 🚃 Доречі, в ньому також розміщені столи.

Ви звернули увагу? Знову внутрішній двір будинку накритий скляним дахом і тепер ми маємо там ресторан 🍴🥞🍷

Прогулянка підходить до свого логічного завершення, ми залишаємо місто через вже такий знайомий міст і направляємося до паркінгу, щоб усіма зусиллями 🤺 забрати авто і рушити до дому.

Нарешті дітворі стало краще і ми всією родиною вибралися у зоопарк. Враховуючи що на вулиці ще досить прохолодно, то ми відвідали Афрікаріум. Цей “куточок” з першого разу вразив мене неймовірно сильно. Три години часу промайнають там дуже швидко. Діти завжди у захваті. Ще б пак, ми у самій Африці 🌴 Взагалі, зоопарк у Вроцлаві – це окрема розповідь. Щоб ви зрозуміли наскільки він цікавий – у нас з дітьми річний абонемент на відвідання. І кожного разу ми бачимо щось нове.

Тут присутній класичний величезний океанаріум, з великою кількістю риб і різноманітних морських тварин.

Гіпопотами виглядають дуже привабливо і лише коли вони позіхають, замислюєшся, для чого їм такі клики?

Спеціальне освітлення для неонових медуз робить їх просто космічними.

Всі черепахи відпочивають і гріються “на сонечку” ☀️

Від крокодилів нас відділяє лише тонке скло 🐊

Дерево Мандрівника

img_0050-1
У рідній компанії час плине дуже швидко. Настав останній вечір маминих гостин у нас. Ми ще раз пройшлися по місту. Відвідали залізничний вокзал. Я просто обожнюю його. Тут завжди затишно. Сам будинок звели у 1857р, потім частково добудовували. На території військових підземних сховищ зараз облаштований паркінг. Нещодавно був відкритий тунель ХХ ст, про який немає ніяких документальних згадок. Заглянули до театру (стара будівля якого, накрита зверху іншою), ми пообнімали величезні скляні двері до нього і пішли далі, здається це був єдиний понеділок, коли театр зачинився так рано 👿 Прогулялися до Театру Ляльок, оперного театру, кілька кастьолів по дорозі. Вечірнє місто так і вабить на прогулянку далі і далі 🕵🏻‍♀️ Та нам був час повертатися до дому, адже там чекав на нас ПЛОВ🥘! Чудове завершення чудового вечора.

Ранком ми поїхали відвозити маму до аеропорту. Їхала до дому вона з сувенірами, букетом чарівних квітів (які чесно дісталися до Київської вази) і сподіваюся теплими спогадами про свою мандрівку.

Я дуже вдячна мамі за її приїзд, безліч позитивних емоцій, за її безграничну любов до нас та дітей! Це був чудовий час, який хочеться повторити.

P.S. Я вже планую її наступний візит, цього разу маємо встигнути ще більше 😉

 

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s